Москва
Последние новости
» » Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия


Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия

Дата: 11 октябрь 21:46

Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия

Проєкт "Калиновий к@тяг" продовжуємо розповіддю про австрійського економіста українського походження, основоположника неолібералізму

10 жовтня 1973 р. у лікарні Сент-Вінсент (St. Vincent’s Hospital) у Нью-Йорку у віці 92 років помер австрійський економіст українського походження, фундатор неолібералізму, засновник австрійської школи економіки Людвіг фон Мізес.

Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия
Людвіг фон Мізес

Поховали покійного на кладовищі Фернкліфф (Ferncliff Cemetery) у містечку Гартсдейл, штат Нью-Йорк. Крапка? Ні. Якщо хтось із молодих дослідників захоче детальніше розібратись у поглядах та перипетіях життя великого соціального мислителя ХХ століття, у міському коледжі Гроув (Grove City College) зберігається величезний архів – 20 000 аркушів статей та неопублікованих рукописів. А ось особиста бібліотека Людвіга фон Мізеса, відповідно до заповіту, була передана консервативному приватному коледжу Хіллсдейл (Hillsdale College), Мічіган.

Послідовний критик економічної бази соціалізму, він глибоко проаналізував культуру ринкових відносин, що заклало підвалини класичної ліберальної перспективи політичної економії та правової держави. Твори нашого колишнього земляка давно розтягнули на цитати:

● Характерною рисою Заходу є прагнення його народів до свободи – мотив, тривалий час невідомий у країнах Сходу.

Знову знайомимося зблизька, бо чимало постатей, важливих для української національної історії, у циклі есеїв “Калиновий к@тяг” доводиться відкривати заново.

● Демократія – не влада юрби, і щоб відповідати своїм завданням, парламент повинен включати кращі політичні уми нації.

*   *   *

Людвіг фон Мізес (Ludwig Heinrich Edler von Mises) народився 29 вересня 1881 р. у Лемберзі (нині – Львів), Королівство Галіції та Лодомерії, Австро-Угорщина у заможній гебрейській родині, що мешкала по вулиці Ягєллонській, 13 (нині – вул. Володимира Гнатюка). До речі, у тій кам’яниці проживали найбільш впливові сім’ї міста Лева, хоча у власній родині Людвіг став першим дворянином по народженню. Як так сталося?

Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия
Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия

Будинок по вулиці Ягєллонській, 13

Як розповідала сімейна легенда, за місяць до появи у молодій родині первістка, у серпні 1881 р. його прадіду, одному із найвпливовіших діячів гебрейської громади Лемберга Майєру Рахміелю (Абрахаму) Мізесу (1800-1891), котрий володів кількома будинками у середмісті, кайзер Франц Йосип І дарував право носити лицарський титул; читай – подав австрійське дворянство з правом успадкування.

● Дорога до великих звершень завжди веде через рішення часткових завдань.

І хоча згодом в Австрії всі титули уряд скасував, Людвіг Мізес уперто вставляв “фон”, коли писав власне прізвище. Між іншим, приставка Едлер, або “шляхетний” – у ХІХ столітті вказувала на представника знатної, але безземельної гебрейської сім’ї.

● По суті економічна історія являє собою літопис методів державного регулювання, які провалилися внаслідок самовпевненого ігнорування законів економічної науки.

*   *   *

Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия
Артур фон Мізес та Адель фон
Ландау

У рік, коли народився Людвіг, 27-річний батько майбутнього економіста, дипломований інженер Артур фон Мізес (Arthur Edler von Mises; 1854-1903), служив на Австрійській державній залізниці, якщо бути точним – обіймав посаду асистента інженера відділу контролю витрат Дирекції руху в Львові. Трохи згодом на посаді інженера він працював на будівництві різних гілок, рахуючи й Лемберг-Чернівці.

Мати – Адель фон Мізес (у дівоцтві – Ландау; Adele Edler von Landau; 1858-1937), також походила із відомої, щоправда, в Бродах, гебрейської родини. Як соціально відповідальний підприємець, її батько, Ефрайм Фішель Ландау (Ephraim Fishel Landau; 1826-1920) свого часу заснував перший у Галичині (1859) дитячий будинок та входив до міського комітету соціального забезпечення.

Дядько Адель, доктор права Йоахім Ландау обирався від Ліберальної партії до Рейхсрату, Державної ради, тобто до Австрійського двопалатного парламенту, та вважався у Відні одним із ефективних лобістів індустріалізації Галичини. Чи не від нього небіж успадкував отой хльосткий стиль у викладенні думок?

● Партія є утворенням, яке об’єднує тих, хто прагне у спільній діяльності застосовувати однакові засоби.

Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия
Брати Ріхард, Людвіг і Карл із матір'ю Адель
Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия
Ріхард фон Мізес

Середній син Артура фон Мізеса, у майбутньому – відомий американський математик і механік Ріхард фон Мізес (Richard Marten Edler Von Mises; 1883-1953), – як і старший брат, рухав сучасну науку, навіть став професором Гарвардського університету. А ось наймолодший із братів – Карл (Karl Edler von Mises; 1887-1899) помер від скарлатини ще в дитинстві.

*   *   *

До 1891 р. інженер Артур фон Мізес перевіз родину до Відня, бо влаштувався на цісарську службу, отримавши посаду радника із будівництва Імператорських і королівських державних залізниць (k.k. Staatsbahnen) Австро-Угорщини. Оселившись на наступні 15 років на Фрідріхштрассе, 4 (Friedrichstraße), у тодішньому передмісті столиці, а тепер – елітному районі, кожен із батьків опікувався власними справами. У хатніх справах фрау Адель фон Мізес допомагали винаймані покоївка та кухарка, бо головною метою гебрейської матері завжди була освіта дітей.

Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия
Дворянський герб родини фон Мізесів

Американський культуролог Уїльям М.Джонстон (WilliamMichaelJohnston; 1936) у книжці “Австрійський Ренесанс. Інтелектуальна і соціальна історія Австро-Угорщини 1848-1938 рр.” (“The AustrianMind: АnIntellectualАndSocialHistory, 1848-1938”) зауважив:

- У гебрейських родинах того часу (до 1890-х рр. євреї у Відні складали десять відсотків городян. – О.Р.) батько-підприємець зазвичай вибирав дружину, більш витончену та освіченішу за нього самого. Пари селились у Відні, найчастіше – в районі Леопольдштадт (Leopoldstadt), де знаходиться Пратер – колишнє місце полювання імператорів, а тепер великий громадський парк площею близько 6 км². Далі чоловік концентрувався на кар’єрі, тоді як жінка опікувалась вихованням дітей. Культурні устремління матерів завжди успадковувалися синами, котрі прагнули перевершити здобутки батьків, присвячуючи себе якійсь вільній професії.

Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия
Обкладинка книжки “Останній
лицар лібералізму..."

Як запевняє в книжці “Останній лицар лібералізму. Життя та ідеї Людвіга фон Мізеса” (“Mises: The Last Knight of Liberalism”; 2007) німецький економіст австрійської школи Йорг Гвідо Хюльсманн (Jörg Guido Hülsmann; 1965):

- Ґрунт для вражаючих досягнень підготувала величезна материнська любов. Але це ще не все… Саме Адель навчила синів піклуватися про інших. Навчила шанувати істину, а чесноту ставити вище за мирське схвалення. Адель навчила хлопців літературній майстерності. І – надихнула кожного в усьому прагнути до досконалості.

*   *   *

Що раніше значила домашня освіта, на пальцях поясню: до 12 років Людвіг фон Мізес вільно володів ідишем, німецькою, польською та французькою мовами, читав латину і розумів розмовну русинську (українську). Від вересня 1892 р. старший син інженера Артура фон Мізеса відвідував Академічну гімназію (Akademisches Gymnasium) на Бетховенплац, 1, засновану у Відні ще 1553 р.

Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия
Академічну гімназію (Akademisches Gymnasium) на Бетховенплац, 1

З одного боку, це була класична (!!!) гімназія, де на тиждень учні мали вісім уроків латини, чотири – німецької мови, три – математики, два – природознавства й один каліграфії. З іншого – секуляризована школа, де з-поміж 35 учнів навчалися 19 юдеїв, 13 католиків та два протестанти.

Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия
12-річний Людвіг з батьком, 1893 р.

На відміну від провінційного Лемберга, в столичному Відні швидко знайшлися інтелектуальні насолоди світського життя: театри, опера, літературні кав’ярні. Ходити в батьках економічного лібералізму Людвіг не мріяв. Де там… В 11 років підліток захопився красним письменством та навіть вирішив написати… історію Кримської війни. На жаль, досить швидко з’ясував, що до нього це встиг у 1863-1887 рр. зробити англійський історик Александр Кінглейк (Alexander William Kinglake; 1809-1891), та ще й у дев’яти томах.

Навчаючись у гімназії, Людвіг фон Мізес просто ковтав праці німецьких істориків, які  поголовно виправдовували нове прусське панування в германських землях. Ось коли на все життя вкарбувався у пам’ять висновок: визнані автори пишуть із підкресленою упередженістю. Ось коли і на чому саме почав гостритися аналітичний розум, який видатному економісту вірою та правдою слугував до самого скону.

● Сутність свободи індивідів полягає в можливості відійти від традиційних способів мислення і ведення справ.

Тривалий час я намагався збагнути, чому такий щирий інтерес австрійський гімназист українського походження виявляв до політичної історії? Схоже, Людвіг передчував, що на випускному іспиті з німецької мови в Академічній гімназії йому доведеться писати твір за темою “Які моральні уроки можна засвоїти, вивчаючи історію Австрії?”

*   *   *

Що цікаво, Людвіг не був таким собі незугарним синочком гебрейської матусі. У підлітковому віці він захопився спортом, зокрема, гірським туризмом, а у великий теніс грав виключно з визнаними майстрами та досвідченими тренером. Ціле життя один із найбільших соціальних мислителів ХХ століття дотримувався принципу не зраджувати засади та не змінювати власне уявлення про людей з огляду на обставини.

Ось чому Людвіг фон Мізес презирливо ставився до більшості колег – не з огляду на те, що ті де в чому помилялись, а тому що в масі своїй були дилетантами.

● Заради внутрішнього світу лібералізм прагне до демократичного правління. Демократія тому не є революційним інститутом.

Аналітичний склад розуму Людвігу вигострився ще в столичній гімназії, коли учень познайомився із працями представників історичної школи німецького економіста Густава фон Шмоллера (Gustav von Schmoller; 1838-1917), які оцінив як… “непереконливі”. Пізніше видатний економіст пригадував:

- Ще навчаючись у гімназії, я вперше звернув увагу на протиріччя в позиції гуртка Шмоллера. З одного боку, його представники заперечували підвалини позитивізму, за яким наука права мала ґрунтуватися на історичному досвіді суспільства, з іншого – наполягали, що економічну теорію слід вибудовувати з економічного досвіду. Мене вражало, що таку суперечливість ледь помічали та зрідка зауважували високоповажні економісти.

Провчившись вісім років у класичній гімназії, Людвіг фон Мізес закінчив курс освіти з відзнакою із латини та математики. Один із рядків “Енеїди” (книга VI, вірш 95-97) Вергілія, яку випускник читав у оригіналі, глибоко вкарбувався в пам’ять, перетворившись на життєве кредо (переклад Михайла Білика):

- Ти лиш нещасть не лякайся, ставай проти них сміливіше, / Ніж дозволяє тобі твоя доля. Путь перша рятунку, / Що й не гадав ти про неї, відкриється з грецького міста.

*   *   *

Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия
Обкладинка брошури “Розвиток
відносин між землевласниками
і селянами в Галичині..."

У 1900 р. старший син Мізесів став студентом юридичного факультету – у Віденському університеті економічного факультету ще не існувало. Через два роки юнак опублікував першу наукову працю. Почав він із того, що бачив та дещо чув від дорослих. Розвідка називалася “Розвиток відносин між землевласниками і селянами в Галичині у 1772-1848 рр.” (“Die Entwicklung Des Gutsherrlich-Bauerlichen Verhaltnisses In Galizien, 1772-1848”).

У ній автор порівнював польських землевласників із… рабовласниками.

● По суті економічна історія являє собою літопис методів державного регулювання, які провалилися внаслідок самовпевненого ігнорування законів економічної науки.

Ідеї юнак висловлював оригінальні й нестандартні, тож у неповні 25 років, – а точніше, 20 лютого 1906 р., – здобув ступінь доктора права. Покладатись у житті він міг лише на себе: батько Артур помер у 1903 р.

Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия
Могила батька Артура, матері Адель та брата Карла, Відень, Австрія

● Відмінною рисою сучасної теорії граничної корисності є те, що вона звертає увагу на недосконалість реальної людини. Ця теорія… має справу з рішеннями, в беруть участь усі учасники суспільного життя, що взаємодіють одне з одним на основі розподілу праці.

*   *   *

Як прямий учень знаного австрійського економіста, міністра фінансів країни, президента Віденської академії наук (1911), професора Ойгена фон Бем-Баверка (Eugen von Böhm-Bawerk; 1851-1914), лекції якого у Віденському університеті наш колишній земляк регулярно відвідував у 1904-1914 рр., Людвіг фон Мізес різко критикував економічне вчення марксизму.

● Твердження про те, що інтереси всіх пролетарів вимагають заміни капіталізму соціалізмом, є довільним постулатом Карла Маркса. – І далі: – Головна помилка у поясненнях Маркса полягає в тому, що буржуазію він розглядає як однорідний клас, інтереси всіх членів якого збігаються.

Свої знання правника він прагнув конвертувати саме в економіку, тож у 1906 р., по закінченні Віденського університету, юнак спробував було служити, влаштувавшись юристом у Державне управління фінансів (Staatsamt für Finanzen) Австрії... Досить швидко з’явилося розуміння: 

● Єдине, що дає громадянину всю повноту свободи, яка тільки сумісна з життям у суспільстві, – це ринкова економіка.

Отже, хліб чиновника виявився не для нього – не хотілося зраджувати засади, які він так ретельно плекав у столичному університеті. Буквально за кілька місяців Людвіг фон Мізес написав заяву про звільнення та влаштувався звичайним стажером до віденської юридичної фірми. Хотілося більшого, хотілося ширшого: не залишаючи наукових розвідок, вибудовувати економічні принципи нової економіки…

● Для поліпшення суспільного устрою перш за все необхідно повернути необмежену свободу думки і слова.

Розуміючи, що один у полі не воїн, у 1906-1912 рр. молодий правник почав читати лекції… з економіки у Віденській комерційній академії для дівчат (Wiener Handels akademie für Mädchen), а ще – у 1907-1908 р. він працював у Віденській торгово-промисловій палаті (Kammer für Handel, Gewerbe und Industrie).

*   *   *

Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия
Людвіг фон Мізес

Його перша важлива теоретична праця “Теорія грошей та кредиту” (“Theorie des Geldes und der Umlaufsmittel”; 1912) набула розголосу в наукових колах Західної Європи. Чому? Далася взнаки сімейна традиція – з діда-прадіда здобувати кожному поколінню власний успіх у комерційних справах та продовжувати традиції громадського лідерства.

Саме це підготувало молодого науковця, як той сам зізнавався, “брати велику участь у великих подіях століття”. Він писав:

● Тривалий час вважалося, що попит на гроші є величиною, що визначається об'єктивними факторами і є незалежною від суб'єктивних міркувань. Вважалося, що попит на гроші в економічному співтоваристві визначається, з одного боку, загальною кількістю товарів, які повинні оплачуватися протягом певного періоду, а з іншого – швидкістю обігу грошей...

І починав суперечити визнаним авторитетам австрійської школи економіки:

● Неприпустимо починати з попиту на гроші суспільства у цілому. Індивідуалістичне економічне співтовариство – єдине співтовариство, де існує попит на гроші, не є економічним агентом. Воно демонструє попит на гроші тільки тоді, коли його окремі члени виявляють попит на гроші. Попит на гроші з боку економічного співтовариства є не що інше, як сума попиту на гроші окремих економічних агентів, з яких складається суспільство. Зрештою, стосовно окремих економічних агентів недоречно використовувати формулу: загальний обсяг операцій – швидкість обігу. Якщо ви хочете описами людську потребу в грошах, почніть міркувати, як людина отримує і витрачає гроші.

*   *   *

Деякий час молодий вчений перебував під впливом австрійського економіста, засновника австрійської школи Карла Менгера (Carl Menger; 1840-1921), але швидко сформував власні погляди.

Наступним кроком у науковій кар’єрі став 1913-й рік, коли у Віденському університеті Людвіг фон Мізес став приват-доцентом: так в Австро-Угорській імперії тоді називали викладачів, які читали лекції, але платні не отримували.

Курс називався “Історія банківської справи”.

Аби боротися з економічним невіглаством, він знайшов власний фронт, і той проходив через студентські аудиторії.

● Чи мислимо, щоб нащадки людей, які створили європейську цивілізацію, відмовилися від свободи і ... віддали себе у владу ... держави?

*   *   *

Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия
Людвіг фон Мізес

Коли стулили писок музи, і почали промовляти гармати, у вежі зі слонової кістки старший син інженера-залізничника не заховався. У роки Першої Світової війни Людвіг фон Мізес служив у війську на Східному (Російському) фронті: в Карпатах, підросійській Україні та в Криму. Уже тоді він розмежовував науку і демагогію у солдатських окопах:

● Демократія не тільки не революційна, але вона завжди прагне уникати революції.

Менше з тим, як капітан артилерії австро-угорської армії, воював він не за Габсбурзьку монархію, а за рідну Галичину, а під Перемишлем навіть отримав бойове поранення та здобув кілька високих нагород австрійської корони.

Знаючи про широке коло інтересів, 35-річного столичного правника перевели в розпорядження 10-го відділу (військової економіки) військового відомства Імперії, а згодом зробили економічним радником Генштабу Австро-Угорщини почали частіше залучати до аналітичної роботи. Але навіть у мілітаристському кублі Людвіг фон Мізес вів власну лінію:

● Істинне значення демократичних форм устрою держави ... – підтримувати мир, уникати насильницьких переворотів.

*   *   *

Попри те, що чверть століття (1909-1934) Людвіг фон Мізес обіймав: спочатку – посаду економічного радника, а трохи згодом – головного економічного радника Австрійської торговельної палати, – Україну він не забував.

Чому:
● Із незапам'ятних часів у зоні впливу західної цивілізації політична свобода визнавалася найдорожчим благом.

Коли наприкінці лютого 1918 р. на Лівобережжі виникла Українська Держава, а Галіція відійшла до Польщі, на запрошення уряду гетьмана Павла Скоропадського, голови Ради міністрів УНР Бориса Мартоса (1879-1977) відомий австрійський економіст виїхав до Одеси.

Особисто Людвіг фон Мізес керував створенням Українського державного банку, що офіційно відкрився 2 вересня т.р. Коли німецько-австрійські війська вимушено залишили Україну, економіст повернувся до Австрії, де 18 травня 1918 р. у Віденському університеті обіймав посаду екстраординарного професора.

*   *   *

Значними виявилися його заслуги й перед другою батьківщиною.

На початку 1920-х рр. Людвіг фон Мізес організовував та вів приватні економічні семінари, в роботі яких брали участь найкращі молоді європейські економісти і з якого вийшла ціла плеяда видатних фахівців.

У 1922 р. дослідник опублікував наступну важливу працю “Громадська економіка: дослідження соціалізму” (“Die Gemeinwirtschaft: Untersuchungen über den Sozialismus”; друге видання – 1932), в якій аргументовано довів, що соціалізм і промислова економіка – не сумісні, оскільки застосування соціалістичних принципів в економіці неминуче призводить до хаосу та стагнації.

● Саме інфляція є справжнім опіумом для народу й поставляється йому антикапіталістично налаштованими партіями й урядами.

Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия
Книжка “Соціалізм. Економічний і
соціологічний аналіз”

Іншу назву – “Соціалізм: економічний і соціологічний аналіз” (“Socialism: An Economic and Sociological Analysis”), книжка отримала тільки в 1936 р., коли була видана… у Лондоні. Автор замахнувся на святая святих соціалізму, оголюючи демагогічну сутність Маркса та Леніна:

● Без приватної власності не було б приватних власників, які б торгували товарами чи послугами, не було б обміну між реальними власниками. Без приватних власників, кожен з яких керується прагненням прибутку та острахом економічних втрат, не було б ринкових цін, які б вказували, чого саме хочуть споживачі й скільки вони готові заплатити за те, що саме вони хочуть мати. Без ринкових цін не було б конкуренції, системи прибутків і збитків, а без системи прибутків і збитків не виникла б гігантська мережа взаємопов’язаних незалежних виробників, спрямованих на задоволення щонайменших потреб споживача. Без приватної власності, конкуренції, ринкових цін та системи прибутків і збитків планувальники не знали б, що саме виробляти, скільки продукувати чи навіть, як це робити.

*   *   *

Нищівна критика соціалізму, запакована в монографію “Громадська економіка: дослідження соціалізму”, з’явилася занадто рано – ще за життя Леніна. Отруєна ідеями робітничої солідарності та комуністичною ідеологією Європа, ще не оговтавшись після І Світової війни, просто не була готова прийняти сувору критику комунізму та всіх різновидів соціалізму, рахуючи більшовизм.

Наш колишній земляк стверджував:

● Насправді ні на йоту соціалізм не є тим, на що він претендує. Він не відкриває нове і найкраще у світі, а грабує та руйнує те, що нагромадила тисячолітня цивілізація. За підсумками його дій його слід назвати деструкціоналізмом. Руйнація – його суть. Соціалізм нічого не виготовляє, а лише розбазарює те, що будував попередній суспільний лад, заснований на приватній власності на засоби виробництва. Оскільки соціалістичне облаштування суспільства нездійсненне (хіба що, у вигляді економічних фрагментів, в усьому іншому збудованому на приватній власності на засоби виробництва), кожен крок, що має наближати до соціалізму, руйнує все, збудоване до нього.

Книжку Людвіга фон Мізеса жорстоко критикували не лише більшовицькі полемісти, але й західні вчені, заслужені професори. На десятиліття запанувала мода бути апологетом комунізму, безапеляційно захищати СРСР, люто стверджуючи, мовляв, комуністичне суспільство існує, а нова єдність людей – радянський народ – оформлюється. Ні про Голодомор, на про масові розстріли національних еліт, ні про існуванні таборів системи ГУЛАГ – ліберальний Захід ще не здогадувався. Та й знати не бажав.

*   *   *

Саме економіст Людвіг фон Мізес був з-поміж тих фахівців, завдяки порадам яких на початку 1920-х рр. Австрія врятувалася від гіперінфляції. Подейкують, що у 1921 р. тодішній міністр фінансів Австрії Ернст фон Пленер (Ernst von Plener; 1841-1923) в уряді Альфреда Віндішгреца – провідний національний економіст! – одного разу запросив до свого кабінету 40-річного економіста та просто у вічі запитав:

- Ніяк не збагну, чому такий молодий чоловік, як ви, цікавиться інфляцією?

Людвіг фон Мізес розтлумачив:

- Подивіться, до чого вона призвела? Працьовиті, сумлінні та відповідальні люди, хто трудився багато та на всьому економив, перетворилися на “невдах”, бо інфляція з’їла їхні заощадження. А ті, хто позичав, жив не до своїх достатків, щедро тринькав, – стали “переможцями”, бо тепер здатні повернути кредиторам їхні знецінені гроші.

Кажуть, на ранок Ернст фон Пленер наказав зупинити друкарські верстати Австро-Угорського банку, і ті більше не друкували паперові гроші, а поволі збільшувати золотий запас країни.

*   *   *

Саме Людвіг фон Мізес створив 1 січня 1927 р. у Відні Австрійський інститут економічних досліджень (Das Österreichische Institut für Wirtschaftsforschung, WIFO), директором якого, за рекомендацію фундатора, було призначено Фрідріха фон Гаєка (Friedrich August von Hayek; 1899-1992) – його талановитого учня, а згодом – лауреата Нобелівської премії (1974) у галузі економіки.

Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия
Фрідріх фон Гаєк та Людвіг фон Мізес

На деякий час Людвіг фон Мізес став радником з економічних питань лідера Християнсько-соціальної партії, прихильника незалежності Австрії, а в 1932-1934 рр. антинацистського канцлера Австрії Енгельберта Дольфуса (Engelbert Dollfuss; 1892-1934), вбитого прихильниками аншлюсу з гітлерівською Німеччиною.

Затим економіст консультував голову дому Габсбургів, ерцгерцога (архікнязя) Отто фон Габсбурга (Otto von Habsburg; 1912-2011), котрий претендував на австрійський престол, хоча монархію в країні скасували ще в 1918 р.

*   *   *

Наступними дратівливими працями Людвіга фон Мізеса стали “Лібералізм” (“Liberalismus”; 1927), що в 1962 р. в англійському перекладі перетворився на “Вільну і процвітаючу співдружність” (“The Free Аnd Prosperous Commonwealth”), “Грошова стабілізація і циклічна політика” (“Geldwert stabilisierung and Konjunktur politik”; 1928), “Критика інтервенціонізму: дослідження сучасної економічної політики та ідеології” (“Kritik des Interventionismus: Untersuchungen zur Wirtschaftspolitik und Wirtschaftsideologie der Gegenwart”; 1929), “Епістемологічні (гносеологічні) проблеми економіки” (“Grundprobleme der Nationalokonomie”; 1933).

● За панування капіталізму є тільки один шлях до багатства: обслуговувати споживачів краще і дешевше, ніж це роблять інші.

Людвіг фон Мізес був євреєм спостережливим, навіть проникливим, але опинився у суспільстві, що ставало дедалі більш антисемітським. Як вдумливий економіст, він розумів людську природу та бачив, куди це може привести Європу. Це виразно окреслилося, коли в 1927 р. віденський правник побачив перші погрози жидам, нашкрябані на стіні – начебто за спровоковане юдеями зубожіння народу.

● Уряд, що проводить політику інфляції, користується невіглаством мас і вводить в оману виборців, замість того, щоб переконувати їх.

Оскільки безлад в економіці провокував можновладців до радикальних дій, Людвіг фон Мізес гучно та аргументовано попереджав: інтервенційна політика, яку запровадили уряди кількох європейських країн, призведе до жахливої катастрофи у Старому Світі, за наслідками якої мешканцям континенту доведеться розплачуватися кров’ю та життями.

Ще на початку 1920-х рр. наш колишній земляк почав бити на сполох, попереджаючи: кінець свободи буде покладено в Центральній та Східній Європі. Утім, до застережень “навіженого єврея” світ вчасно не дослухався.

● Ліберальну політичну тактику від фашистської відрізняє не відмінність у поглядах на необхідність використовувати силу зброї для опору збройним нападам, а відмінність у фундаментальній оцінці ролі насильства в боротьбі за владу.

*   *   *

На садовій чайній вечірці, що відбулась у курортному Бад-Кіссінгені, земля Баварія, наприкінці вересня 1932 р. після засідання Товариства соціальної політики (Verein für Socialpolitik), Людвіг фон Мізес раптом запитав німецьких та австрійських колег:

- Ви розумієте, що ми востаннє зібралися разом? Прихід Гітлера до влади покладе край подібним зустрічам.

Запала тиша, присутніх вразило зауваження. Потім усі гучно розреготалися!

Одним із перших у Європі Людвіг фон Мізес уголос зауважив: Гітлер ненавидить збори інтелектуалів, бо саме в них бачить найбільших супротивників…

Більше Товариство соціальної політики не співало грайливі пісеньки про економіку, написані одним із них, приват-доцентом Віденського університету, філософом права Феліксом Кауфманом (Felix Kaufmann; 1895-1949), котрий 1938 р. емігрував до США. Нагадаю, до влади в Німеччині Гітлер прийшов у березні 1933 р. Приблизно за півроку після вересневого засідання Товариства соціальної політики. Як і передбачав економіст, знову вони зібралися лише по закінченні Другої світової війни.

*   *   *

Ситуація на очах погіршувалася. З одного боку, Європа червонішала, з іншого – коричневішала та чорнішала. Диктатура вставала проти тиранії…

Стоячи біля вікна кабінету, одного дня Людвіг фон Мізес уголос розмірковував у присутності молодшого приятеля, доктора економіки Фріца Махлупа (Fritz Machlup; 1902-1983), який у 1938 р. також вимушено вирушив до США:

- Можливо, наша цивілізація закінчиться, і Рінгштрассе поросте травою. – Малася на увазі широка віденська вулиця, вибудувана на місці середньовічних укріплень, що кружляли у середмісті. – Можливо, нам доведеться залишити Австрію. Але куди ми рушимо, що робитимемо? За якою кваліфікацією нас винаймуть?

Трохи помовчавши, він продовжив:

- Ось ти, Фріце, якщо виявиш доброзичливість і товариськість, станеш танцівником у нічному клубі, приємно проводитимеш час із дамами й панянками. Інші з нашого кола можуть стати співаками, офіціантами, барменами… На жаль, я – кепський танцюрист, а ще гірший співак. Та й гарним офіціантом мені не стати. Доведеться бути придверником, котрий стовбичить у формі перед рестораном.

На щастя, віденські друзі Людвіга фон Мізеса дослухалися до його пророцтв і вчасно залишили Австрію – до аншлюсу 12 березня 1938 р., коли гітлерівці вступили до Відня. Більшість із них приїхали до США і з часом знайшли собі роботу не офіціантами та барменами, а професорами престижних коледжів та університетів.

*   *   *

Ясна річ, австрофашисти – місцеві націонал-соціалісти, які мавпували італійських чорносорочечників – оригінальних поглядів економіста єврейського походження не сприйняли: квартиру Людвіга фон Мізеса у Відні розтрощили, а праці почали палити. Доля подарувала вченому паличку-виручалочку – Фонд Рокфеллера (Rockefeller Foundation), що, починаючи з 1927 р., “виявляв найжвавіший інтерес” до “викладацької та дослідницької роботи” цього економіста; принаймні в Австрії голос нашого колишнього земляка вважався основним, коли вирішувалися питання грантів та визначалися прізвища стипендіатів.

Разом із 75-річною матір’ю у 1934 р. Людвіг фон Мізес емігрував до Швейцарії, де, обійнявши професорську кафедру, викладав у Женевському інституті міжнародних відносин та розвитку (Institut de Hautes Études Internationales et du Développement). Тут він створив ґрунтовну монографію “Національна економіка”, яку попервах європейські колеги проігнорували.

Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия

Не на одне десятиріччя автор випередив економічну думку. Не випадково, трохи згодом фундаментальну працю відшукали, переклали англійською мовою та неодноразово взялися перевидавати. Як, зрештою, і підсумкову праця вченого “Людська діяльність: Трактат з економічної теорії” (“Human Action: A Treatise Оn Economics”; 1949).

*   *   *

У Женеві професор економіки, – на думку друзів, затятий холостяк, – раптом познайомився та 6 липня 1938 р. пошлюбив колишню гламурну актрису Маргіт Герцфельд-Серені (Margit Herzfeld Serény; 1890-1993), вдову угорського аристократа Фердинанда Серені (Ferdinand Serény; ?-1923), котра від першого шлюбу мала дочку Гітту Серені (Gitta Sereny; 1921-2012).

Людвиг фон Мизес. Величайший экономист следующего столетия
Людвіг фон Мізес із дружиною Маргіт

Деякий час дослідник вірив, що Друга світова, спалахнувши в тих самих окопах, де завершилася попередня континентальна війна, для Старого Світу закінчиться швидко, бо Франція із союзниками відіб’є навалу Третього Рейху. Звісно, Людвіг фон Мізес міг би залишитися в нейтральній Швейцарії, але гарантій, що й цю країну нацисти не проко

Читайте также:
Комментарии
Добавить комментарий
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Популярное:
Читаемое: